Емблема кафедри ФХОТМ.Перехід на головну сторінку

Кафедра фізико-хімічних основ технології металів

Вступ (абітурієнтам) Новини Корисні посилання Контакти
Історія кафедри

"Ароматний" метал

Os

Не відомо, як довго англійський хімік Смітсон Теннант придумував ім'я одному з двох відкритих ним в 1804 році хімічних елементів - осмію, але пощастило цьому "новонародженому" не більш, ніж герою гоголівської "Шинелі". Справа в тому, що "осмій" в перекладі з грецької означає ... "запах".

Тут дійсно можна пред’явити претензію: для благородного металу (а осмій як представник платинової групи металів з повним правом носить цей титул) така назва, м'яко кажучи, не може служити прикрасою. А якщо врахувати те, що найближчі його родичі гордо іменуються паладієм (тезка богині Афіни Паллади), іридієм (по-грецьки "веселка"), родієм ("Роза"), рутенієм (латинська назва Росії), то образа стає ще образливішою.

Чому ж Теннант був таким немилостивим до свого "хрещеника"? Перш ніж відповісти на це питання, необхідно розібратися в подіях, які передували відкриттю осмію.

В 1804 році відомий англійський учений Вільям Волластон, неабияк поінтригувавши перед цим науковий світ, повідомив на засіданні Королівського товариства, що, аналізуючи сиру (природну) платину, він виявив в ній невідомі раніше метали, названі ним паладієм і родієм. Обидва були знайдені в тій частині платини, яка розчинялася в царській горілці, але при цій взаємодії залишався ще й нерозчинний залишок. Він, як магніт, притягував до себе увагу багатьох хіміків, які справедливо вважали, що в ньому може ховатися якийсь невідомий досі елемент.

Близькими до успіху були французи Колле-Дескотиль, Фуркруа та Воклен. Вони не раз помічали, що при розчиненні сирої платини в царській горілці виділявся чорний дим, а при сплавленні нерозчинного залишку з їдким калієм утворювалися сполуки, які "не заперечували" проти розчинення. Фуркруа і Воклен припустили, що шуканий елемент частково випаровується у вигляді диму, а та частина його, якої не вдається таким способом "евакуюватися", надає агресору посильний опір, не бажаючи в ньому навіть розчинятися. Вчені поквапилися дати новому елементу ім'я - "птен", що по-грецьки означає "крилатий, летючий".

Але ця назва пурхнула, як метелик, і канула в Лету, так як незабаром Теннант зумів розділити "птен": насправді він представляв собою природний сплав двох різних металів. Один з них вчений назвав іридієм за різноманітність забарвлення солей, а інший - осмієм, оскільки його чотиривалентний оксид, що виділявся при розчиненні в кислоті або воді продукту сплавлення осміридію (так в подальшому стали називати колишній "птен") з лугом, мав неприємний, дратівливий запах, схожий одночасно на запах хлору та запах підгнилої редьки. Пізніше з'ясувалося, що і сам метал здатний видавати подібний "аромат", правда, слабший: тонкоподрібнений осмій поступово окислюється на повітрі, перетворюючись в чотиривалентний оксид. Мабуть, не до душі припав цей запах Теннанту, і він спересердя вирішив увіковічити в назві відкритого ним елемента своє найбільш сильне враження від першого побачення з ним.

Але, як то кажуть, по одягу зустрічають, по розуму проводжають. І якщо запах та колір (олов'яно-білий з сірувато-блакитним відливом) - можна вважати "одягом" осмію, то його характеристики як хімічного елемента і як металу згідно з наведеного прислів'я слід віднести до "розуму".

Так чим же може похвалитися наш герой? Перш за все, як вже зазначалося, своїм шляхетним походженням. Якщо подивитися на періодичну систему хімічних елементів, то можна побачити, що в правій її частині одноосібно тримається сімейство платиноїдів, що складається з двох тріад. У верхню тріаду входять легкі платинові метали - рутеній, родій та паладій (все в світі відносно: будь-який представник цієї трійки в півтора з лишком рази важчий заліза). У другій тріаді зібралися справжні богатирі-важковаговики - осмій, іридій і платина. Цікаво, що довгий час вчені дотримувалися такого порядку зростання атомної ваги цих елементів: платина - іридій - осмій. Але коли Д. І. Менделєєв створював свою періодичну систему, йому доводилося ретельно перевіряти, уточнювати, а часом і виправляти атомні маси багатьох елементів. Одному виконати всю цю роботу було нелегко, тому Менделєєв залучав до роботи інших хіміків. Так, коли йому відрекомендували Ю. В. Лермонтову, яка була не тільки родичкою великого поета, а й висококваліфікованим хіміком, вчений попросив її уточнити атомні маси платини, іридію і осмію, оскільки вони викликали у нього великий сумнів. На його думку, найменша атомна вага повинна була бути у осмію, а найбільша - у платини. Серія точних експериментів, проведених Лермонтовою, підтвердила правоту творця періодичного закону. Тим самим було визначено нинішнє розташування елементів в цій тріаді - усе стало на свої місця.

(За матеріалами книги С. І. Венецького "Розповіді про метали" та Вікіпедії)

Співробітники
Освітні програми
Дисципліни
Студентам
Викладачам
Наукова робота та зв'язки
Видання кафедри
Здобутки
Випускники
Фотогалерея
Мультимедіа
Народна творчість
Студентський пульс
Публічна інформація
Вхід в систему:
Логін:
Пароль:

Новий користувач
Забули пароль ?
Зробити стартовою
Додати в вибране

Статистика:
Гостей: 1
Користувачів: 0
Зареєстровано: 49
     Зараз на сайті користувачів немає                    Найкращі користувачі сайту: Joy (59) , jarek (27) , nazar23 (14) , victoria (11) , jrgminda (9) , juk (8) , lofochka (7) , CharlesAnefS (4) , ArthurVuche (4) , GenadiyJax (3)
Лічильник відвідувань сайту
з 5.02.2006 року
Copyright © 2005-2019 Кафедра ФХОТМ, ІФФ, КПІ ім. Ігоря Сікорського, Київ
Designed by S. Rybak