Таємниця самурайського меча

Завдяки тугоплавкості і низькому коефіцієнту теплового розширення молібден знайшов широке застосування в електротехніці, радіоелектроніці, техніці високих температур.

Гачки, на яких підвішена вольфрамова нитка в звичайній електричній лампочці розжарювання, зроблені з молібдену. Якби в скляний стержень лампи була впаяна вольфрамова нитка, то скло незабаром тріснуло б через нерівномірне теплове розширення. Молібден же при нагріванні практично не розширюється і тому не завдає склу ніякого клопоту.

З молібдену виготовляють аноди, сітки та інші деталі радіоламп, рентгенівських трубок. Як конструкційний матеріал молібден знайшов застосування в енергетичних ядерних реакторах. Молібденові спіралі непогано зарекомендували себе в якості нагрівачів потужних вакуумних електропечей опору, де отримуються дуже високі температури. Серед експонатів Політехнічного музею в Москві можна побачити невеликий молібденовий човник з вирощеним в ньому штучним кристалом алюмоітрієвого гранату.

В США створено оригінальне скло, яке змінює свій колір залежно від ... часу дня. Під дією сонячного світла скло стає синім, а з настанням темряви - знову прозорим. Цей ефект обумовлений добавками молібдену, який або вводять в розплавлене скло, або у вигляді тонкої прозорої плівки вклеюють між двома шарами скла.

Жароміцні молібденові сплави виявилися відмінним матеріалом для відповідальних деталей космічних ракет, ракетних двигунів, країв крил надзвукових літаків. А в медицині знайшов застосування сплав комохром, що складається з кобальту, молібдену і хрому: з цього сплаву виготовляють "запчастини" для ... людини. Комохром легко уживається з тканинами організму людини, і хірурги успішно користуються ним для заміни пошкоджених суглобів.

Ще в Вавилоні при будівництві житла будівельники армували глину очеретом, а в Стародавній Греції залізними прутами зміцнювали мармурові колони при спорудженні палаців і храмів. Цей принцип ліг в основу створення нового класу сучасних конструкційних матеріалів, названих композиційними, оскільки вони представляють собою композицію двох або декількох різнорідних компонентів. Кожен з них зайнятий своєю справою: одні, наприклад, протидіють високому нагріванню, зносу або дії агресивних середовищ, інші - впевнено пручаються розтяганню. Такий поділ праці дозволяє помітно полегшити багато конструкцій, що особливо важливо для авіаційної і космічної техніки. Змінюючи співвідношення компонентів, можна отримувати матеріали з потрібною міцністю, жароміцністю, модулем пружності та іншими заданими властивостями.

Для ряду пластичних металів (нікелю, кобальту, титану та інших) в ролі арматури, яка приймає на себе непосильні для них навантаження, впевнено виступає молібденовий дріт: завдяки такій "начинці" міцність матеріалу може бути підвищена в багато разів.

Різноманітного застосування знайшли сполуки молібдену. Завдяки молібдену емалі набувають високої покривальної здатності. Молібденові барвники використовують у виробництві кераміки і пластичних мас, в шкіряній, хутряній та текстильній промисловості. Оксид молібдену служить каталізатором при крекінгу нафти та інших хімічних процесах.

В аналітичній хімії без малого півтора століття трудиться молібдат амонію - важливий реактив, за допомогою якого хіміки визначають вміст фосфору в рудах, сталях, сплавах і багатьох інших матеріалах.

Але у молібдена є і більш важлива професія. Не дарма молібден називають головним союзником заліза. Три чверті всього видобутого на землі молібдену споживає металургія спеціальних сталей. Сталь, що містить цей елемент, вперше була виплавлена в 1886 році на Путилівському заводі в Петербурзі. Однак застосування молібдену для поліпшення властивостей сталі має набагато давнішу історію.

Довгий час ніхто не міг розкрити таємницю гостроти самурайських мечів. Багато поколінь металургів безуспішно намагалися виплавити сталь, подібну до тієї, з якої ще в XI-XIII століттях виготовляли холодну зброю в країні Висхідного Сонця. В врешті-решт секрет вдалося розкрити: загадкова сталь, поряд з іншими елементами, містила молібден, який примудрявся одночасно підвищувати і твердість, і в'язкість металу, в той час як зазвичай збільшення твердості супроводжується зростанням крихкості.

(За матеріалами книги С. І. Венецького "Розповіді про метали" та Вікіпедії)