У КПІ навчаються не тільки розумні, а ще й талановиті студенти. Це доводять самі випускники нашого вузу, котрі після отримання технічної освіти стають відомими виконавцями, журналістами, дизайнерами тощо.

Дуже прикро, але такий вид творчої діяльності, як поезія, останнім часом в студентських кругах стає не дуже популярним. Багато хто із молодих людей намагається щось написати, викладає свої римовані думки на клаптику паперу та ховає їх далеко-далеко від зовнішнього світу. Можливо найгеніальніша поезія так і залишається на останньому аркуші конспекту з фізики та десь глибоко в душі автора. Поділитися своїми почуттями, переживаннями та емоціями із ровесниками наважується не кожен.

Щоб якось активізувати молодих поетів та вивести їх з «підпілля», Студентська Рада 10 гуртожитку вирішила започаткувати нову традицію – проведення літературних вечорів. Зазвичай лише тільки від слів «літературний вечір» у більшості виникають асоціації про купку дивакуватих людей, що із сумними очима та монотонним голосом читають свої вірші а потім спілкуються про метафори, епітети, порівняння тощо. Але такі заходи навряд чи зацікавлять сучасних, енергійних людей з активною життєвою традицією. Отже, довелось вигадувати щось цікавеньке.

Перший літературний вечір був пілотним. Робочу кімнату Студентської Ради гуртожитку довелось пере облаштувати на романтичний лад. Зібрання молодих поетів проходило при світлі свічок та за чашкою гарячого ароматного чаю. Спочатку ведуча привітала усіх присутніх та оголосила правила проведення літературного вечора. В руках у неї був своєрідний перехідний тотем, після завершення виступу цей тотем передавався наступній людині і говорити міг тільки той, у кого він знаходиться. У якості тотему виступав чарівний підсвічник із маленькими вогниками.

Під час знайомства кожен розповів про себе, про те, коли і як вперше розпочав писати вірші, звідки береться натхнення для творчості та кому присвячуються римовані рядки. Все це супроводжувалось гарною порцією гумору, усмішок та позитивної енергії.

Чарівні вірші, сповнені глибоких думок та переживань лунали із вуст звичайних студентів. На мить у кімнаті становилось так тихо, що душа тремтіла із замиранням. Кожен виступ винагороджувався дружніми оплесками.

Серед присутніх виявились і такі товариші, котрі самі віршів не пишуть, але із задоволенням слухають творчість своїх колег-студентів. Проте і вони не прийшли із порожніми руками, а продекламували вірші своїх друзів або зачитали поезію вже відомих російських поетів.

Час промайнув так швидко, що всі не встигли вдосталь роззнайомитись та поспілкуватися і наступну зустріч довелось призначати вже на наступний тиждень. Але перш ніж розійтись, організатори свята роздали всім домашнє завдання та побажали кожному натхнення і творчих успіхів.

Після такого вечору на душі залишились приємні спогади та гарний настрій. Особисто мені захотілось прийти додому, взяти чистий аркуш паперу, ручку та написати такі красиві слова про життя, про осінь, про вогники в очах… Щоб у кожного, хто їх почує, прокинулось бажання мріяти, діяти та досягати нових вершин.

Зараз літературні вечори у «десятці» стали традицією, коло постійних відвідувачів трішечки виросло. Ми завжди раді новим зустрічам, новим знайомствам та, звичайно, новим віршам.